Дебати з приводу видобутку нікелю у Воронежі
Досі тривають дебати щодо ризиків, пов'язаних із видобутком нікелю у Воронежі, і це не дивно. Адже нікелеве виробництво пов'язане з численними ризиками як для навколишнього середовища, так і для людського організму. Ті прибутки, які отримає корпорація, яка планує розробляти багате родовище в Новохоперському районі, можуть обернутися справжнім лихом для корінного населення цих місць.
Мітинг-протест нещодавно у відповідь на екологічну катастрофу, що планується, не залишив байдужим різні верстви населення від звичайних робітників і службовців до вчених і викладачів університетів. Фахівці в галузі біології особливо відзначили, що навіть якщо видобуток нікелевої руди буде вироблятися шахтним методом, збитки для природних та людських ресурсів будуть величезні, а відкриті методи видобутку нікелю можуть обернутися справжнім лихом, всі наслідки якого спрогнозувати досить важко. Крім того, поставлена під сумнів придатність тих територій, де намічено розробку нікелевої породи, для постійного проживання людини. В даний час у східному районі Воронезької області та на територіальному масиві прилеглого характеру проживає багато тисяч корінного населення.
Будівництво шахтного комплексу, на глибині залягання пластів нікелевої руди спровокує різке падіння ґрунтових вод, яке у свою чергу перетворить більшу частину квітучої заповідної зони на мляву похмуру пустелю. Величезні відвали та терикони, які є незмінними супутниками видобутку нікелевого сировини, поширюють шкідливий пил на багато кілометрів. Для зниження ризику несприятливого впливу такого пилу на корінне населення прийнято регулярно обробляти нікелеві терикони спеціальними складами із суміші різних хімікатів. Однак подібна обробка таїть у собі нові небезпеки. Адже залишки такого хімічного складу, поступово розкладаючись, трансформуються у канцерогенні речовини, які провокують розвиток цілого комплексу захворювань та онкології у тому числі.
Особливо обурив населення той факт, що у вітчизняній промисловості зазвичай використовується лише п'ять відсотків, всього нікелю, що видобувається, а інші запаси благополучно експортуються за межі Батьківщини, збагачуючи різних чиновників. Що важливіше — життю не однієї тисячі російських громадян чи добробуту окремих так званих «слуг держави»? Питання, як видно, риторичне.