Стабільність на ринку алюмінію – основа благополуччя Таджикистану
Деяка лихоманка на ринку металів останнім часом не оминула й алюмінієвий сектор. Тому підприємства — виробники важливого стратегічного матеріалу, задіяного в авіаційній промисловості, ракетобудуванні та багатьох інших важливих промислових відсіках, налаштовані скорочення обсягів виробництва та консервування частини промислових потужностей.
У світлі подібних подій особливе занепокоєння ситуація на алюмінієвому ринку викликає в уряду Таджикистану. Адже таджицький комбінат алюмінієвої компанії країни (ТАЛКО) відіграє не лише важливу роль в економіці держави, а й має глобальне стратегічне значення. Окрім постійного поповнення скарбниці сонячної країни, подібне підприємство забезпечує роботою та постійним доходом понад тринадцять тисяч осіб. На сьогоднішній день ТАЛКО займає ключові позиції у забезпеченні економічної стабільності своєї держави, адже саме алюміній виступає в ролі головного експортного товару цієї держави. Незважаючи на кризу подібної галузі, таджицьке алюмінієве підприємство все ще можна віднести до однієї з компаній, що найбільш швидко розвиваються.
Сьогодні ТАЛКО входить до десятки найбільших постачальників алюмінію первинного типу в розрізі всієї світової спільноти. Основною проблемою, за словами керівництва компанії, є відсутність власної первинної сировини. Глинозем, необхідний отримання важливого стратегічного матеріалу виробник завозить з інших держав. Хоча заради справедливості, варто зазначити, що деяка кількість сировини для забезпечення алюмінієвого виробництва все ж таки є. Проте за запевненнями, аналітичного центру та відділу логістичних досліджень розробка таких родовищ настільки дорого обійдеться підприємству, що зрештою сировина коштуватиме набагато дорожче за продукт, завезений з-за кордону.
У реаліях сьогодення алюмінієва компанія з Таджикистану виживає завдяки толінгу. Подібна економічна система дозволяє забезпечувати робітників заробітною платою, а комбінат необхідною сировиною. Але з іншого боку такий підхід передбачає експорт готової сировини за кордон майже в повному обсязі і не дає змоги розвивати внутрішній ринок країни в даній галузі. Незважаючи на подвійне ставлення до популярної в європейській практиці фінансової схеми, у реаліях сучасного ринку це майже єдина можливість для ТАЛКО виживати та нарощувати виробничі потужності.